четвер, 16 травня 2019 р.

З наших першоджерел міцніємо !



Ви помітили, яка  незрівнянна весна цього року?  Розкішна смарагдова зелень як ніколи пишна і багата. Повітря насичене п’янким ароматом квітучих дерев. Милують око квіти, тішить вухо пташиний щебет – це співають солов’ї.  Поспішайте насолодитися його співом, бо  він триватиме до тих пір, поки цвітуть сади.

Сьогодні, 16 травня, у День вишиванки, до цієї краси приєдналося рукотворне диво – вишивана  сорочка.  Бібліотекарі  абонементу вже почали обслуговувати   читачів у вишиванці.

  Вишита сорочка протягом багатьох століть використовувалася українцями в повсякденному гардеробі, але водночас сприймалася як оберіг – символ здоров'я та краси. У наш час вишиванка є патріотичним та культовим  одягом, символом української ідентичності, візитною  карткою  України.

Вважається, що традиція, яка з часом переросла у День вишиванки, була покладена ініціативою студентки Чернівецького національного університету Лесі Воронюк в 2006 році. Надихнувшись прикладом своїх друзів, які носили національний одяг, вона запропонувала своїм однокурсникам раз на рік приходити в Університет у вишиванці. Ініціатива швидко поширилася по вишам міста, а потім і по всій Україні.

За сприяння діаспор День вишиванки відзначають у США, Канаді, країнах Європи та  Австралії.

   Бібліотека  разом зі  школою мистецтв  №4  вирішила об’єднати  весняні традиції українського народу  на інтегрованому заході – народознавчому святі  « Від народних першоджерел  міцніємо!» у рамках  заходів  з патріотичного виховання.

   Учениця школи мистецтв №4, учасниця Міжнародного конкурсу  музичних композицій Аніта Морозова  розповіла про  те, як  відомі композитори  використовували пташиний спів у своїх творах та як його відтворювали  у музиці. З екрану лунав  пташиний  спів жайворонка та соловейка, а потім співала  а-капельно  Аніта.  Сильним  оперним  голосом  виконувала  юна співачка  уривки з опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм»,    «Наталка –Полтавка»   М. Лисенка, «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, з музичного циклу  І. Стравинського  «Весна священна».  Голос соловейка  Аніта відтворила,  виконуючи українську народну пісню «Ой у гаю при Дунаю».

   Бібліотека  підготувала  книжкову виставку  « Птахи – наші улюбленці» , на якій  була представлена  науково-популярна та художня література  про  птахів. Бібліотекар  читальної зали доповнила огляд  книжкової виставки  розповіддю про  птахів – символів  українського народу, підкреслюючи, що людина,  слухаючи соловейка,  очищується душевно і підноситься духом, захищаючи себе від зла. Нагадала вона також вислів «мова,  пісня наша солов’їна».

Методист   школи мистецтв Наталя Ципунова  додала, що наш народ відтворював свої символи і у вишиванці. Тому здавна  вишита сорочка була одним з найсильніших оберегів  українця. Цікавими фактами про українську сорочку  закінчилося свято народної  культури.  
 
 
 
 
 
 
 
 


вівторок, 7 травня 2019 р.

Поколінню переможців присвячується



7 травня  бібліотека запропонувала своїм   читачам День історичної правди  під гаслом «Мужність і відвага - крізь покоління».  Головна мета бібліотекарів – повернути обличчя молоді  до подій того часу і разом з ними вшанувати героїв  Другої  світової, відомих і безіменних, не дозволити  історичного забуття.

Відбувся   літературно-мистецький  вечір-хроніка, організований сумісно зі школою мистецтв №4, ліцеєм «Захисник» та Радою ветеранів Шевченківського району. Ведуча  заходу, викладач ШМ №4 Наталя Соколенко   присвятила  Дню Перемоги  відео лекцію про пісні, створені у воєнний час.  Вони були могутньою зброєю  у боротьбі з фашизмом і до сих пір живуть серед нас.

Не змогла стримати сліз,  виступаючи  перед юнацтвом, голова Ради ветеранів  Завальницька Любов Володимирівна. Її емоційне звертання було коротким, але виразним : ніхто не створений для війни,  вона не повинна повторитися. І залежить це в першу чергу від нинішнього покоління.

Огляд книжкової виставки «Пам’ятаємо – перемагаємо» провела   завідуюча  бібліотеки  Наталія  Ступченко.  Як добре, що не зупиняється  потік книг, які є спогадами або письменницькими розвідками про  не такі вже й далекі часи Другої світової.

Зі святом, дорогі  друзі, З Днем Памяті і Днем Перемоги!  Ніколи знову!

 
 
 
 



субота, 4 травня 2019 р.

Мужність і відвага крізь покоління


Травень  нинішнього року  для України і усього світу  особливий:  74 роки тому світ з радістю і сльозами на очах  дізнався про закінчення найжорстокішої  війни в історії людства – Другої світової.

   Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років” в Україні встановлено День пам’яті та примирення 8 травня. Таким чином, Україна розпочала нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.

Для заходів, приурочених до цих дат, на державному рівні з 2014 року використовується  символ – червоний мак та гасло – “1939-1945. Ніколи знову».

Бібліотека №14 щороку  разом зі своїми читачами  вшановує пам'ять загиблих у Другій світовій, запрошуючи  ветеранів війни на зустріч. Однак зробити це стає все важче і важче. Адже безпосередні учасники бойових дій, які були дійсними свідкам  війни  і яким на початок війни було щонайменше 17 років,  зараз могли б святкувати своє майже сторіччя. Їх залишилися одиниці  і спілкуватися їм дуже важко. Та пам'ять неможливо перекреслити чи втратити поки є книги.

Цього року бібліотека  підготувала  два заходи для  різних вікових категорій читачів.

4 травня на абонементі був оголошений День  воєнної книги. До книжкового перегляду  «Поколінню переможців присвячується»  увішли як добре знайомі  книги  про Другу світову війну («У війни не жіноче обличчя» С. Олексієвич, «Гарячий сніг» Ю. Бондарєва, «Війна» І. Стаднюка, «А зорі тут тихі» Б. Васильєва та  інші), так і нові  твори сучасних авторів українських і світових.  Особливу увагу при огляді  бібліотекар Валентина  Семешко звернула на твори, що розкривають раніше замовчувані  теми.

Наприклад, книга  Олі Гнатюк «Відвага і страх» - це

мереживо історій, що відбувалися1939го року у Львові. Це  долі, виписані з архівів власної родини, знакових постатей та тих, на кому око читачів до цього не зосереджувалось. Після прочитання книги лишається відчуття, що сам там побував – ходив тією гранатами рваною бруківкою, слухав те радіо, кавував із тими, хто творив тогочасний Львів і разом із ними переживав біль і страх кривавого молоха війни.

 

Книга  Уласа Самчука «На білому коні, на коні вороному»  – одне з небагатьох свідчень того, наскільки важко було представникам українскої інтелігенції перебувати в умовах окупації. Улас Самчук, як видно зі споминів, прагнув будь-якою ціною зберегти свою людську і національну гідність.

Персонажі та події не вигадані. Тут читач знайде багато знайомих імен: Олена Теліга, Євген Маланюк, Олег Ольжич та інші.

 Про героїчну оборону й визволення Києва від гітлерівських окупантів написано чимало, однак життя звичайних людей в окупації, як тоді казали "при німцях", багато десятиріч залишалося закритою  темою.   Роман-хроніка Докії Гуменної "Хрещатий Яр" –  перший твір про життя окупованого фашистськими військами Києва 1941 – 1943 років. Свій роман Докія Гуменна назвала хронікою, оскільки правдиво й реалістично відтворила в ньому калейдоскоп подій того часу, деталі окупаційного побуту.

Це є хроніка пережитого, це фіксація власних вражень і спостережень.

Вразив наших читачів  відомий своїми історичними романами про давні  часи Дмитро Міщенко. Повість   «Батальйон необмундированих», написана ним ще в часи  М.Хрущова, але опублікована зовсім недавно, донесла до нас життєву правду про жителів сіл Південної України, котрих кинули в атаку зі словами: “Зброю добудете в бою”. І ненавчені, неозброєні, необмундировані сільські хлопці і дядьки форсували Дніпро, закріпилися на плацдармі, героїчно відбивали атаки (зброя вже була!), а потім викликали вогонь на себе. Із чотирьохсот  залишилося живими лише дванадцять…
 

Олесь Гончар так сказав про повість: “Це винятково чесний в українській літературі твір, у якому правдиво розкрито трагедію українського народу у Другій світовій війні, коли всіх, хто був на окупованих землях, тодішня державна система вважала за потенційних ворогів... То було схоже на ідеологічну помсту тим, кому в цивілізованому світі належало б співчувати..»

Ще не одна подібна чесна книга  обговорювалася  разом з читачами.

7 травня на читачів чекає  вечір-памяті, присвячений цій знаменній даті.