четвер, 8 листопада 2018 р.

І оживає дух козацький…



  У бібліотеці –філії №14  продовжився  цикл  патріотичних читань   «Ми козацького роду».  Цього разу  у гості до  бібліотеки  завітала молода, але вже широко відома  письменниця  із Запоріжжя  Ярослава  Дегтяренко.   На зустріч з талановитою авторкою  прийшли читачі різного віку, та більшість складала все ж таки молодіжна аудиторія. 
Ярослава - лауреатка конкурсу «Коронація слова», авторка історичних творів «Лицарі Дикого Поля» і «Ярино, вогнику мій» -  історико-пригодницьких романів із захопливим і непередбачуваним сюжетом.
  «Лицарі Дикого Поля» -твір, що переносить нас у початок  Хмельниччини. Авторка  чудово орієнтується в історичних деталях  того часу,  захоплює цікавими фактами і тримає в напрузі до останньої сторінки.   Обидва романи пані Ярослави дуже патріотичні і ліричні водночас.  Вони зображують справжнє  щире кохання, , яке проходить  безліч перешкод і від цього стає ще міцнішим.
Ярослава Дегтяренко розповіла, чому її цікавить  історична тематика:
 « Історія – це так цікаво. Це яскравий та неймовірний світ! Тільки треба вміти правильно та цікаво розповідати. А в нас так довго спотворювали наше минуле! Більшість з нас детально не знає власної історії, тільки скупі факти в рамках шкільної програми. Через це ми не відчуваємо зв’язку з минулим України, з нашими предками, не розуміємо, як нам всім пощастило народитися в Україні. Ми ж діти вільного та великого народу! Нам є чим пишатися і нам треба берегти власну країну – Україна в нас одна, і іншої нам ніхто не дасть. Але як донести це до людей? Тільки у формі творів».
  Спілкування письменниці з читачами  стосувалося не тільки її книг. Торкнулися також  теми  правдивості різних  історічних  джерел. З цього приводу точки зору були різні, можна сказати, прямо протилежні.  Ярослава дуже цікаво вела розмову, вміло відповідала на гострі питання. Мабуть, давалася взнаки перша освіта – юридична. Молодь цікавилася також процесом друку книги та як автор працює з видавництвами. Виявляється, саме на вимогу видавництва роман  «Ярина, вогнику мій» був скорочений майже вдвічі. Запропонували також дещо змінити назву твору- із «Вогник»  на «Ярина, вогнику мій». Але ми впевнені, що авторці вдасться видати цей роман у повному обсязі, бо цього будуть бажати читачі.
  Які залишилися відчуття від зустрічі з Ярославою Дегтяренко? Чудові, просто чудові. І в першу чергу, тому, що патріотизм її є від серця, справжній, а не показний. По-друге, письменниця дуже виважено ставиться до історичних документів, читає, порівнює, намагається вивчити якомога більше  джерел, але при цьому має власне бачення і власну думку з приводу історичних фактів. І звичайно ж, кожен, хто знайомиться з її творами, констатує: є талант, особливий стиль, образність, вміння будувати діалоги. А ще сміливість у думках і висловах.
 Ярослава поділилася з нами своїми планами - вона вже працює над новим сюжетом про Івана Виговського. Її вже давно цікавить ця історична постать, її неоднозначність. Нам здалося, що цього разу це буде не просто роман, а історичне розслідування  подій часів Виговського. Бібліотекарі відразу запропонували  презентацію нового твору провести обов’язково  у бібліотеці №14.
  Письменниці подякувала за зустріч голова читацької ради бібліотеки  Людмила Гармаш, побажала від імені читачів і бібліотекарів  натхнення і успіхів та подарувала ляльку – мотанку, зроблену власними руками.  Спеціально до зустрічі з письменницею  пані Людмила  написала поезію, навіяну романом «Лицарі Дикого Поля» .  
  Зустріч закінчилась, але питань задавали ще дуже багато. Продовжилися обговорення та обмін думками.
Дякуємо пані Ярославі за зустріч і чекаємо нову книгу!



вівторок, 30 жовтня 2018 р.

1 листопада . Хелловін.  Вважається, що в цей день уся нечисть приходить у наш світ погуляти, так би мовити, ну і нашкодити комусь, звичайно.  Хтось  веселиться  1 листопада, а хтось  голосно протестує проти нього. Давайте розбиратися, що тут і до чого.     

Хелловін походить від старовинного кельтського свята жнив та дня мертвих .Все почалось з невинного 1 листопада, яке древні кельти обрали для особливого святкування – Савину (день вшанування предків і щось на кшталт нового року). Це був день, коли на землю падав перший сніг, зима приходила на зміну літу, а кельти збирали врожай. Не дивно, що в такий моторошний час, вважалось, мертві повертаються на землю, аби відвідати живих родичів.

Вони вважали також, що, окрім душ померлих, на землю цього дня може потрапити і різна нечисть: домовики, відьми, бісенята й інші бешкетники (які є і в українських древніх віруваннях також!). Відповідно маскування було всього лиш спробою обдурити злих духів. Люди вірили в те, що відьми, злі феї та мерці можуть викрасти їх дітей, тому перевдягали малечу у страхітливі костюми, аби збити з пантелику нечисть.

   Не тільки кельти вірили у те, що душі померлих можуть відвідувати живих. Слов'яни (особливо українці та білоруси), наприклад, періодично здійснювали обряди під назвою "Діди", "Баби" та "Діти" для поминання померлих родичів.

 Є теорія, що це святкування Хелловіна  має християнське підґрунтя. Точніше не свято, а сама назва. Люди спочатку називали цей день Allhallowmas, (the mass of all Hallows – меса Всіх святих), відповідно вечір напередодні назвали All Hallows Eve – передвечір'я усіх святих. З плином часу назва модифікувалась у знайомий нам Хелловін.

 День усіх святих – християнське свято, під час якого віруючі вшановують всіх церковних святих. Його відзначають 1 листопада і вважають одним з найважливіших у календарі. Кажуть, що дата була обрана не випадково, а саме через кельтський Савин. Першопрохідцями, що почали святкувати день всіх святих, були ірландці та англійці (від яких фактично і пішов Хелловін). Вважається, що язичницькі традиції, яким не було місця у християнському святі, на кшталт перевдягання і задобрення нечистої сили солодощами, втілились у Хелловіні, який відзначають напередодні.
Незмінним і найвідомішим символом Хелловіну є так званий  Ліхтар Джека. Ви його знаєте – гарбуз із вирізаним обличчям і сяючими оченятами. З ним пов'язана не менш цікава легенда. Розповідають, що жив колись в Ірландії коваль на ймення Джек – пиятик і скнара. Однак хитрому парубку вдалось двічі обдурити диявола і вторгувати собі кілька років життя. Коли ж таки прийшов його час, Небеса не бажали прийняти Джека, а через договір з Дияволом до пекла він потрапити також не міг. Душі чоловіка довелось блукати землею. На останок Джек одержав тільки 2 розпечені вуглинки, які помістив у гарбуз замість ліхтаря. Одні кажуть, що цей подарунок дали йому Небеса, аби він міг відлякувати Диявола. Інші стверджують, що це був останній дарунок з пекла, який мав освітлювати йому шлях у вічній темряві. У будь-якому випадку, цей специфічний ліхтарик використовують для тих же цілей, що й перевдягання – захист від нечисті.

   Отже, Хелловін - це теж частина всесвітньої культури, всесвітньої спадщини, традиції та звичаї предків. Та й що поганого, якщо завдяки таким святам діти можуть повеселитись, а молоді люди можуть дозволити собі побешкетувати, "перейти на сторону зла" і просто повеселитись і розважитись? Головне навчитись усе правильно сприймати і вміти вчасно зупинитись. Це ж не означає, що у нашій  свідомості щось зміниться і ми залишимося такими назавжди. Хіба ж не так?


У бібліотеці  №14  у читальній залі   вам  пропонують   такий собі  «книжковий  майданчик жаху »  під  бадьорою назвою «Привіт, Хелловіне!». Нагадаємо вам, що  подібна література  відноситься до жанру хоррор.   Від чого ж маємо  «злякатися» і  що дізнаємося про ту саму нечисть, через яку світ  так веселиться?

Почніть зі збірки «Моторошні оповідки», надруковані у газеті «Бузок. Бібліотека українця. Золота колекція». Перелічимо лише деякі твори і почнемо з класики. Вільям Джекобс пропонує вам своє моторошне оповідання  «Мавпяча лапка».

 Едвард Бенсон, англійський письменник, один з найвитонченіших і наймайстерніших  авторів  у жанрі  жахів та містики, (до речі, син архиєпископа  Кентерберійського),  відомий  романами  «Судові звіти», «Образ в піску», «Ангел жалю» та інших. Та найбільший інтерес  мають оповідання, що увійшли до збірки « Видиме і невидиме»  та «Оповідання про привидів».

Один єдиний збірник  оповідань «У товаристві привидів» видав Ейміас Норткорт, але відразу став улюбленцем прихильників  книг жахів.

 Оповідання «Випадок на озері» Джона Кольєра  написане у стилі «чорного гумору». Прочитайте і посмійтеся над тим, чого інші бояться.

Зверніть увагу на оповідання письменника норвезького походження  Роальда Дала, автора  творів у жанрі фантастики жахів, зокрема на оповідання  «Винаймається помешкання».  За сюжетами його книг знято культові фільми «Матильда», «Відьми» та інші. Так що можете і прочитати, і переглянути.

Від чого там іще  злякатися? Звичайно ж «Омен». Три твори, що увійшли до збірки, хоча і написані різними авторами (Джоном Зельцерем, Жозефом Ховардом, Гордоном Макгілом), але обєднані  і діючими особами. Син Сатани  ледве не кинув людство на вічні нещастя і страждання. Та  Божественні   сили  вкотре перемагають.

Сповнена  моторошних подій  книга Віктора Пєлєвіна «Шлем ужаса». Вісім персонажів зустрічаються у дуже  дивному інтернет- чаті , кожен з них загадковим чином  опиняється в одній з однотипних кімнат з  монітором та клавіатурою. Дуже скоро учасники подій розуміють, наскільки  складна  і небеспечна  склалася   ситуація. Набагато  небезпечніше, ніж здавалося спочатку. Чи є вихід з кімнат і   чи вдасться героям книги звідти вийти?   Читайте і  розплутуйте таємницю!

Назва  збірки « Призрак Потерянного Озера»   із серії «Магія містики»  говорить сама за себе: похмурі руїни  фортечних стін, поява привиду, що попереджає про загибель, старовинні таємниці, романтична любов, овіяна  легендами. – сиве каміння   неохоче розповідає свої таємниці. Але вам розповість!

«Книга тьмы»  Генрі Лайола Олді  примусить вас заціпеніти від жаху. Читайте і будьте обережні – можливо персонажі книги чекають вас на вулиці… Сюжет відразу інтригує: випадково герой  книги став свідком затримання серійного вбивці. Але чому маніяк заповів йому таємничий подарунок?  Що означають його  останні слова: «Тепер твій вихід…»?

«Гостья» Стефані Майєр   перенесла   небезпечні події  у  космос.  Жила-була собі у всесвіті раса, яка  не мала  тіл, займалася ця раса тим, що захоплювала чужі тіла. І в один прекрасний день добралися вони до матінки Землі і стали вести свою загарбницьку діяльність, але зіткнулися з опором. Книга  тримає у напрузі, тому читачам  зі слабкими нервами, можливо, буде важкувато. Але вона вчить головному – як зберегти свою душу. Її варто прочитати. Нагадаємо вам про  іншу книгу Майєр «Сумерки» про кохання сімнадцятирічної дівчини  Ізабелли  і вампіра Стефана  Каллена.

І якщо вже заговорили про вампірів, прочитайте на ніч «Вампірські хроніки»  американської письменниці Енн Райс.  Організуйте собі власний Хелловін! Запевняємо, емоцій буде багато. Додайте  до цієї книги  «Долину привидів» Уоллеса. Емоціїї подвояться.

Справді моторошно читати роман англійця Клайва Беркера  «Каньон холодных сердец». Автор запрошує вас у ніби   звичайний будинок , що знаходиться у каньйоні.  Саме там опинилася зірка Голлівуду Тодд Пікетт. Але виявляється, що саме тут розгортається апокаліптична  картина  початку пекла.

Головним героєм книги  Стівена Кінга «Доктор Сон»  є Денні Торренс — хлопчик із роману «Сяйво». Денні виріс, став буйним алкоголіком, як його батько, але він усе ще трохи володіє екстрасенсорними здібностями, іноді може читати думки і бачити «відгомони» давніх та прийдешніх подій. Потрапивши в своїх блуканнях до маленького містечка в Новій Англії, Ден кинув пити і пішов працювати до хоспісу — шпиталю для невиліковних пацієнтів, де він використовує свої здібності, допомагаючи старим людям легко померти, через що й отримує прізвисько Доктор Сон. Однак Дену Торренсу не доведеться скористатися віднайденим спокоєм, коли на сцені з'явиться Правдивий Вузол — мандрівна група психічних вампірів, які харчуються «сяйвом» дітей. Повірте, буде дуже страшно! 

  Серед наших книжок до Хелловіну  це одна з найнапруженіших оповідей. Але дивуватися  нічого, адже  Стівен Кінг майстер у такому жанрі неперевершений. Памятаєте, як він сказав, що  переважна більшість  людей обожнюють, коли їх лякають. Але чому?  Така вже природа людей, їм необхідні  сильні емоції, що провокують  викид адреналіну. Але є іще й інша сторона. Після  моторошного читання чи перегляду  фільмів жаху  нам так затишно і спокійно  у нашій  дійсності.  І сонце світить  яскравіше, і люди навколо усміхнені, і взагалі не так вже все й погано.

Тож не будемо вважати літературу  жанру хоррор  таким вже низьким жанром, не гідним нашої уваги. Читайте, але вмійте вчасно зупинитися!

Додамо лише, що  вищезгадані книги  та ще інші   чекають вас у нашій  бібліотеці. 
З Хелловіном!

пʼятниця, 19 жовтня 2018 р.


Патріотичні читання з Пилипом Юриком



  18 жовтня   у  рамках   циклу заходів з патріотичного виховання  «Ми -козацького роду!»  та популяризації літератури рідного краю   у бібліотеці-філії №14  відбулася   зустріч на патріотичних читаннях з  широко відомим   у Запорізькому краї та  далеко за його межами поетом і журналістом Пилипом Юриком.         
    Україна знає Пилипа Сергійовича також як письменника, прозаїка, гумориста – сатирика, фольклориста, члена Національної Спілки письменників та Спілки журналістів  України. Він автор багатьох книжок гумору, сатири, поезії, перекладів  з давньоукраїнської.    Творчість нашого талановитого автора висвітлюється  в «Антології українського гумору».  Не можна не згадати, що Пилип Юрик – лауреат Всеукраїнських літературних премій імені Степана Руданського, імені Степана Олійника та імені Василя Юхимовича; лауреат премії журналу «Перець», п’яти обласних конкурсів «Весела Січ»  у Запоріжжі;  лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Петра Ребра 2017 року та ряду журналістських премій за висвітлення соціально- економічних проблем. У 2012 році пан Юрик був нагороджений Золотою медаллю української журналістики, він почесний журналіст України.  
   Захід організовано сумісно з військовим ліцеєм «Захисник» для курсантів першого курсу.  На зустрічі поет коротко розповів про свій життєвий та творчий шлях.  А бібліотекарі  запропонували  візитну картку  гостя - замальовку  «Пилип Юрик: час згадати нашу славу, брате!».
  Першу частину  патріотичних читань присвятив циклу  громадянської лірики.  Як щирий українець і справжній патріот Вітчизни він  поділився власною думкою про трагічні події   гібридної війни. Тим більше, що починаючи з 2014 року він постійно відвідує разом з волонтерами  зону бойових дій  і  у якості журналіста, і як учасник  імпровізованих   концертів  в окопах.
    Лунали патріотичні вірші із збірки «Поклик Святослава», а також чудові поезії, присвячені  сучасним героям-захисникам України.  Відбулася також презентація двох   патріотичних пісень на слова  Пилипа Юрика та музику запорізького композитора  Віктора Івченка, написаних  на честь захисників Вітчизни.
У другій  частині патріотичних читань  пролунала  політична сатира  у надзвичайно артистичному виконанні  автора. І завершилася зустріч  гумористичними  творами про особливості сучасної молоді . Тема для присутніх у залі 25 курсантів знайома, тож  супроводжувалася  сміхом і бурхливими оплесками.   Від імені  присутніх з подякою за зустріч і спілкування  до Пилипа Сергійовича звернувся  куратор групи полковник Анатолій Ступченко та курсант Дмитро Леонтьєв. 
Подякувала Пилипові Сергійовичу за його патріотизм та талант і голова читацької ради бібліотеки  пані Людмила Гармаш. Вона   зачитала власну поезію на честь  гостя бібліотеки і подарувала  йому  оберіг, створений  власними руками, –  ляльку – мотанку.
Із читальної зали курсантів запросили до абонементу, де познайомили з книжковою виставкою «Україні призначено вижити!». Зацікавив  майбутніх військових  огляд книг  преміум –класу   - «Іловайськ» Євгена Положія,  «АД 242» Сергія Лойка  та  «Герої (не) війни» Олега Криштопи.
Поповнилися   краєзнавчі фонди  бібліотеки збірками поезій Пилипа Юрика. Особливо вдячні і бібліотекарі, і читачі  за книгу «Сказання про стародавні  минувшини руські»,  де Пилип Юрик виступив перекладачем  українською мовою.  Книга унікальна, текст її уривками друкувався іще у 2005 році  в альманасі «Хортиця». Бібліотека отримала також у подарунок від Пилипа Сергійовича  розкішну ювілейну збірку до 110- річчя від  Дня народження С.Олійника.  
Як і має бути після зустрічі з такою цікавою людиною , патріотичні читання закінчилися  загальною світлиною на  згадку.







четвер, 18 жовтня 2018 р.

Як бібліотекарі із грипом борються



  Осіннє благодатне тепло, навіяне  бабиним літом,  підходить до свого завершення.  Листопадові холоди  з дощами на додачу  прийдуть обовязково, а з ними і такі знайомі ОРЗ та ОРВ. Неприємна це річ – хворіти на застуду. Але ще гірше, коли з екранів телебачення  суворо попереджають про те, що на порозі грип!  Причому кожен рік це новий  вірус, малознайомий нашій медицині. От, наприклад, у минулому році це був вірус А (Н1N1). Цього року обіцяють «порадувати» чимось новеньким.  То ж як людині  пристосуватися до постійно змінюючого «обличчя»  грипу?  Бібліотекарі  перечитали   гори літератури і виявили певні  правила, які допоможуть  у кращому разі не захворіти взагалі, у гіршому – одужати якнайшвидше і без ускладнень.  Своїми знаннями  вони поділилися, створивши інформаційно – профілактичний майданчик – інсталяцію «Обережно, грип!».
  Кілька слів про те, чому інсталяція.  Якось несерйозно  наші читачі відносяться  до свого здоровя -   грип більшості здається  банальною простудою, яку не обовязково  так вже боятися. Тому і на  перегляд літератури  особливої уваги не  звертали. От тоді і зявився  «лікар  Мишко» - великий  ведмедик у лікарській  шапочці, з маскою на обличчі та великим термометром і пігулками.   Ми відразу зрозуміли, що це правильний крок, бо не було жодної людини, яка б не звернула увагу на нашого «медичного працівника». 
  Справа пішла чудово. Щодня  ми читаємо невеличкі  лекції  про профілактику  грипу, в першу чергу,  звертаючи увагу на підступність цього захворювання.  Найкращими помічниками бібліотекарів у такій відповідальній справі, як і завжди,  стали книги.  На відміну від лікарів, які мають право радити ліки від грипу, бібліотекарі  поряд із загальними профілактичними порадами, зробили акцент  на правильному харчуванні.
  То ж тепер про деякі правила, які допоможуть  вам забути про грип та застуду.
1.     На покладайтеся тільки на патентовані пігулки.  Впоратися з проблемами, а ще важливіше , - не допустити їх можна  набагато простіше . Наприклад, з допомогою незначних змін у стилі харчування. Ні, не треба жорсткої дієти.- це тільки нашкодить. Їжте все як і раніше. Але…

От тут ми робили  багатозначну паузу, а слухачі нетерпляче питали: « Що «але»?».  І тоді звертаємо увагу на книгу з чіткою назвою «Здоров’я без ліків». Всі руки тягнуться до неї.

2.Важливо знати, які риси характерні  певним продуктам, чим вони особливі, як здатні  впливати на здоров’я і як розпізнати  цей вплив. Хвороби, що атакують  організм, виявляють нестачу чи надлишок   певного елементу. Скажімо, слабка печінка говорить про те, що людині не вистачає  кислих продуктів.
Отак і з грипом. Хтось на нього хворіє, а хтось ні.  Як отримати від природи, від харчування   необхідні  елементи  для  боротьби із застудою  розповідає  унікальна книга Уляни Саянової та Ксюжен Сін «Енергетичне харчування. Філософія їжі» (на російській мові).
 До речі, важливо не тільки, що людина їсть, але й у яких  умовах, за яким  столом, у якій кухні і з яким настроєм. Це справжній  кулінарний фен-шуй.
Тепер  ви розумієте, чому ця книга  зайняла на нашому майданчику головне місце? 
Багато  чудових порад  дають книги із серії «Исцели себя сам»,  як завжди  багато цікавого і корисного в журналах «Ваше здоров’я» та газеті   «ЗОЖ».  Книги і періодика  з майданчика швидко   розбираються  після  медичних  п’ятихвилинок.
Бувайте здорові!  Стережіться грипу! І Приходьте до бібліотеки №14  за порадами,  поки ще не захворіли. На вас чекають бібліотекарі   і  «лікар Мишко».