четвер, 30 липня 2020 р.

Про наших читачів, або Таємниця старої світлини


1957 рік, Київ, першотравнева демонстрація йде Хрещатиком.  У перших  рядах  від Печерського району – дуже гарні  дівчата  в українських костюмах. Це студентки київського інституту  легкої промисловості, юні й веселі, заквітчані у віночки  та яскраві стрічки. Одна зі студенток -  красуня  на імя  Ольга особливо привертає увагу  фотографів, що знімають  демонстрацію.  Правда, вона цього не помічає. А  через кілька днів  у кількох місцях  Києва, зокрема  при вході до  універмагу «Україна»,  з величезних  плакатів (зараз би назвали бікбордів)   городянам посміхалася   Оля. Довгий час  плакати з усміхненим обличчям  Олі  прикрашали  столицю  України.

Рік 2020-й.  Тільки зараз  абсолютно випадково  ми дізнаємося, що наша шановна пані Ольга, що  все життя є читачкою бібліотеки №14  ( вул. Полякова, 5   Шевченківський  р-н),  була колись  рекламним обличчям  великого міста. Ніколи вона не обмовилася  про свою юність. Завадила скромність. Та не тільки бібліотека не знала  цікаві факти з життя  своєї читачки.  Її донька також навіть не здогадувалася  про маму - фотомодель 50-х. Добре, що ця світлина з далеких п’ятдесятих збереглася.

Дочка пані Ольги  - наша улюблена  читачка і голова читацької ради  Людмила Олександрівна Гармаш.  Мама передала їй любов до українського слова і української культури.  Удвох вони  із задоволенням читають  твори  наших вітчизняних  авторів та слідкують за появою нових імен  в українському літературному саду. Пані Людмила  не просто читає в нашій бібліотеці, вона  пише  чудові вірші  і є активною  учасницею  всіх наших  бібліотечних подій. А ще вона любить робити подарунки бібліотеці і бібліотекарям. Близько 100 найновіших  книги сучасних українських письменників  подарувала  Людмила Олександрівна бібліотеці.

От і вчора  ми отримали від неї та її подруги  з Києва і доброго друга бібліотеки  Вікторії Бієнко три книги  талановитої сучасної  письменниці Марини Гримич – «Клавка»,  «Second life» та «Падре  Балтазар на прізвисько Тойво».  Ми дуже вдячні  і пані Людмилі, і пані Вікторії за  чудовий подарунок. Адже наші читачі дуже цікавляться творчістю Марини Гримич. І про подаровані книги ми поговоримо у наступному дописі.

Ми іноді навіть не уявляємо, які незвичайні  люди наші читачі, які у них цікаві життєві історії,  що вражають.  І дуже добре, що бібліотекарів  будуть завжди  чекати  подібні відкриття. Нам залишається лише  пишатися  своїми читачами!

субота, 25 липня 2020 р.

Сяючої вам посмішки!






«Люблю зубних лікарів за їх любов до мистецтва, за широкий горизонт, за ідейну терпимість. Люблю, грішна людина, дзижчання бормашини- цієї бідної земної сестри аероплана…» - чи багато знайдеться людей, хто настільки  закоханий у стоматологів? Мабуть, не дуже, окрім Осипа Мандельштама, бо це його слова. Але, якщо розібратися, то ми і справді маємо любити стоматологів, бо від них залежить і наша привабливість, і наша якість життя. 25 липня у нас є нагода подякувати зубному лікарю за його старання.
Зокрема, зубному техніку, бо у цей день весь світ відзначає  його неофіційне свято. Це порівняно молоде свято   виникло на початку 2000-х років. Так співпало, що переважно саме в цей день багато молодих фахівців, після закінчення медичних навчальних закладів, коледжів та багатомісячної ординатури заступають на своє перше офіційне робоче місце в якості повноправного дипломованого фахівця.
На даний момент зубний технік - окрема професія в сучасній стоматології.
Н,а відміну від стоматологів, зубний технік дуже рідко зустрічається з пацієнтами, тому що ця професія переважно  є чисто технічна. Її нерідко порівнюють з професіями годинникаря або ювеліра.  Приміром, у Німеччині, за даними проекту DilovaMova.com, зубні техніки вже віднесені не до медпрацівників, а до фахівців точної механіки, і зустріч з пацієнтом у цілому їм  необхідна лише для більш точної корекції  замовлення.
У своїй роботі вони використовують знання, досягнення та напрацювання в галузі хімії, фізики, математики, анатомії, комп’ютерного 3-D моделювання  і навіть слюсарну і фрезерну справу та  мистецтво гравіювання.
Кажуть, що зубні лікарі – люди веселі і винахідливі, вміють не тільки  робити зуби здоровими та красивими. Деякі навіть книги пишуть.
Зовсім недавно наш читач привіз зі Львова і подарував бібліотеці чудову книгу« Як я став Заблоцьким.  Пригоди стоматолога у червонім метелику».  Її автор – львівський  лікар – стоматолог Ярослав Заблоцький, що має мережу клінік по Україні. Як він розповідає, книга з’явилася випадково. Спочатку певний час  Ярослав друкував невеликі  оповідання з життя своїх лікарів та пацієнтів на Фейсбук. Виявилося, що ці оповіді  знайшли   багато  шанувальників, які  вимагали все нових і нових  розповідей, а потім запропонували   зібрати все в одну  книгу.
Вони і назву придумали, і запропонували назвати опубліковані розповіді пригодами. Так зявилася книга  « Як я став Заблоцьким.  Пригоди стоматолога у червонім метелику». Сам автор  вважає, що його книга менше всього розповідає про  роботу лікарів. Він вважає, що це роздуми над тим, чому нам всім так мало вдається, хоча  для досягнень ніяких перепон немає. Але  ті, хто вже познайомилися з книгою, дещо іншої думки. Вони вважають, що таку книгу слід обов’язково покласти у кожній клініці, щоб люди розуміли, як лікують зуби, як їх вставляють і  взагалі, як  роблять нашу посмішку  білосніжною і чарівною.
156 оповідань про роботу стоматологічної клініки доведуть нам, що  навіть у найсерйозніших  випадках, пов’язаних з хворобами зубів,  талановитий зубний технік  зможе  зробити вас  впевненим у собі. У книзі є чому повчитися, є над чим посміхнутися і є над чим задуматися.
Бібліотека – філія №14 (Шевченківський р-н, вул. Полякова,5)  приєднується до привітань на адресу  таких чудових лікарів і бажає  їм вагомих професійних успіхів. Бібліотекарі впевнені, що зможуть  допомогти  своїм читачам подолати хвилювання перед зустріччю з тим, хто зробить  їх неперевершеними.

середа, 22 липня 2020 р.

Про літню відпустку на морі, чорного кота, смачну каву і таємниці забутих речей...


   
 «Історія, котра сталося зі мною цього літа була настільки неймовірною, що я і сама вже не була впевнена, чи відбувалося це зі мною насправді… Усе змішалось цього літа, усе переплуталось»,- такими словами починається  книга української письменниці Марини Смагіної «Кімната».
    Разом з молодою авторкою ми потрапимо з вами  у літню спеку, у відпустку біля моря. Адже опинимося, шановний читачу, на півдні України у місті Степовому. Головна героїня Яна приїхала сюди відпочити, зняла кімнату і, власне, з цього моменту і почалися  цікаві таємничі події. Загалом Яна помітила, що місто чудне – і люди тут чудернацькі, і коти чорні і дивні, і кава тут не така, як усюди, з різними цікавими  смаками. Кімната Яні дісталася не люксова, а благенька, завалена мотлохом і старими речами.
Не думала головна героїня, що старий мотлох  зіграє таку роль в її житті.
  Кожна забута у кімнаті річ  - це пам'ять про якісь події тих людей, хто тут жили. Яна взялася  розгадати таємниці цих речей, і почалося…. І склався сюжет книги.  Книга спокійна і зворушлива, реальність переплітається з містикою, сни з подіями звичайними.   Записку з номером свого телефону Яні передає хлопець на ім’я Олє Лукойє, водія, що віз її,  звуть просто і звично  для нас – Лукрецій. А чорний кіт, який зявляється невідомо звідки і  щезає так само непомітно?! З ним теж все не так просто.  Одним словом, цікава у головної героїні виявилася літня відпустка.
  А ще книга про те, що у житті ніколи нічого не буває випадковим. Про те, що  доля, як і раніше, сама  вирішує, що для нас важливе, а що гідне забуття.
     Якщо Ви збираєтесь у відпустку, поспішайте у бібліотеку №14  (Шевченківський р-н, вул. Полякова,5) і захопіть із собою книгу, що пахне морем і  таємницями – «Кімнату» Марини Смагіної. На думку тих, хто її вже прочитав, книга пасує до літа, сонця, моря  та тепла. Вона так і проситься з вами у відпустку. Для відпочинку - те що треба!  Хто знає, якими пригодами  буде наповнена  Ваша  літня відпустка…. Бажаємо, щоб вони були не менш захопливі!

пʼятниця, 17 липня 2020 р.

Туристичний маршрут у XIII століття


    Якщо  ви  полюбляєте мандрувати і відкривати для себе  різні країни та  культуру  інших народів, а паралельно  ще й закохані в історію, то книга Вільгельма де Рубрука  «»Подорож у східні країни»    саме для вас. Найбільший  географічний шедевр  Середньовіччя чекає на вас у бібліотеці-філії №14 (Шевченківський р-н, вул. Полякова, 5).
Складений латинською мовою твір було вперше опубліковано в 1589  році.
   Автор книги  -  фламандський монах – францисканець Вільгельм де Рубрук.  У 1253—1255 роках за дорученням французького короля Луї IX   він  здійснив подорож до столиці Монгольської імперії  Каракорума.  Його  головною метою було не тільки вивчення  географічних і етнографічних  відомостей далеких країн,  але й спроба  налагодити співробітництво з монгольським ханом.  У   дипломатичному відношенні подорож  Рубрука не принесла французькому королю ніякої користі, оскільки як основу для співробітництва великий хан вимагав формального підпорядкування. Однак ця подорож надала унікальні знання про Центральну Азію.
     Великі заслуги  Рубрука  для західноєвропейської  географії . Він дав детальний опис  степової зони східної Європи, першим виявив, що Волга впадає в Каспійське  море і  практично точно вказав його периметр.  А до тих пір вважалося, що ріка впадає у Чорне море. Від Рубрука  Європа дізналася про  Казахстан та озеро Балхаш. Він розповів про сусідні з Монголією  землі  і народи. 
Рубрук познайомив  європейців з  цікавими фактами про Китай, киргизів (Хакасія), урянхайців (тувинців) та інші народи. Разом з його книгою ви  помандруєте  Кримом, Причорноморям та Кавказом  XIII століття.
   У книжковому форматі цей твір видано вперше. Запевняємо вас, що книга надзвичайно цікава і читається дуже легко. Яскрава образна мова (чудовий переклад українською від Андрія Содомора), дивовижні  історичні факти, опис  культури і  щоденного   життя  маловідомих  нам народів, детальні описи природи   створюють таке відчуття, ніби  ми з вами й справді подорожуємо  у часі і бачимо все  власними  очима.
   А які  цікаві релігійні практики  шаманів Монголії та буддійських монахів ви зустрінете  на сторінках книги !  Додайте до цього й той факт, що автор « Подорожі у часі»  особисто зустрічався з монгольськими  правителями  і залишив нам їх  колоритні  характеристики.   І це не просто історична довідка, це  враження  дуже спостережливої  людини, що непогано розумілася на людській психології.
До тексту додається невеликий словник, що розкриває  значення  стародавніх слів,  і це не менш цікаво, ніж сам текст.
    Праця Вільгельма де Рубрука була високо оцінена сучасниками і нащадками. Відомий німецький географ кінця XIX століття О. Пешель назвав її  «найбільшим географічним шедевром Середньовіччя». А бібліотека пропонує вам  стати  віртуальним туристом  у далекі країни і давні часи. Подорож  безкоштовна!




понеділок, 13 липня 2020 р.

Внутрішнє розслідування, внутрішня історія…


Початок липня. Літо у розпалі. Пекуче сонце, температура + 38 градусів, від спеки  нікуди не заховаєшся.  Важко дихати,  серце відчувається як  величезний орган, що займає всю грудну клітину. І це не дивно:  уявіть собі, яке навантаження  зараз витримує ваше серце – єдиний орган, який ніколи не відпочиває.       
     Бібліотека – філія №14  (Шевченківський р-н вул Полякова,5) може допомогти вам  пережити і спеку, і серцеву  слабкість.  Читачеві треба просто звернутися  до книги  популярного німецького письменника Йоганнеса  Гінріха  фон Борстеля  «Серце – найважливіший орган нашого тіла»  із серії книг «Внутрішня історія». Ви можете цілком довіряти думкам Борстеля, адже він за фахом кардіолог і багато років працював лікарем швидкої допомоги.  Його книга миттєво стала сенсацією, її перекладено на багато мов.
    Книга написана легкою і зрозумілою мовою, вона неймовірно захоплива. Автор  розповідає  маловідомі факти про найвідоміший орган – серце, його будову, хвороби і їх  профілактику. Здається, немає такого «сердечного»  питання, на яке Борстель  би  не відповів. Як попередити інфаркти і інсульти? Як підтримувати серце в тонусі? Від чого залежить робота  серця і чому його називають «командним гравцем»?  Як  захистити серце  від стресів та нервових подразнень?   У тому числі, як допомогти серцю у спекотні  літні дні? І, звичайно ж, як харчуватися, аби серце працювало як могутній мотор?
      Не думайте, що вас чекають тільки анатомічні  описи та медичні терміни.  Так, вони , звичайно, присутні -   не забувайте, що письменник  - колишній лікар швидкої.  Він  не жахає свого читача страшними  серцевими хворобами, а  просто наводить багато прикладів зі своєї практики,  дає унікальні поради і  розбавляє свою оповідь  кумедними випадками з життя  своїх пацієнтів та свого власного.  Почитаєш  і  у самого виникає питання – а як, власне, справи у мого  серця?
     Книга «Серце – найважливіший орган нашого тіла»  дозволить кожному  провести власне внутрішнє розслідування  у справах свого організму. Прийшов час зайнятися власним здоровям!   Книга готова допомогти   нашим читачам і чекає   у бібліотеці, де, до речі, досить  прохолодно.





четвер, 9 липня 2020 р.

Щоденник шоколадної фанатки


День п’ятий, 10 липня
Сьогодні день шоколадних цукерок. Обожнюю їх! Між іншим, перші цукерки було створено у 1839 році. До них почали додавати найрізноманітніші начинки. Але найпопулярнішою і до наших днів є ніжний крем із цілим лісовим горіхом. Асорті з цукерок були улюбленими ласощами європейського вищого світу. Вибагливі панянки  ласували маленькими цукерочками,  і виглядало це дуже елегантно. 
А читаємо  захопливий детектив Марії  Брікер «Мятний  шоколад». Читаємо, хвилюємось, переживаємо сюжет роману і  заспокоюємо себе  коробкою чудових шоколадних цукерок, наприклад, «Київ вечірній». Такий закручений сюжет!  Актриса  отримує сценарій   майбутнього фільму  від сценариста, що загинув. Причому закінчення сценарію їй читати не дозволяється… Чому?
День шостий, 11 липня, Всесвітній день шоколаду.
Куплю всі види шоколаду, кілька коробок із цукерками і буду читати пречудовий роман  Джоан Гарріс  «Шоколад»  - дивовижну  розповідь про те, як  вишуканий смак шоколаду  змінив життя не тільки головних героїв роману, але й цілого містечка. Або давайте подивимось  однойменний  фільм за романом . А потім  обов’язково  пригощу  своїх подруг їх улюбленими шоколадками. Адже, як і тисячі років тому,  шоколад залишається для нас чимось більшим, ніж просто солодке частування. 





середа, 8 липня 2020 р.

Щоденник шоколадної фанатки


День третій, 8 липня
Сьогодні править бал  чорний шоколад, який виготовляють з тертого какао, масла какао,  цукру і ванілі. Чорний шоколад – найкорисніший, він  не впливає на фігуру і допомагає роботі  серця і нервової системи. Какао-продуктів у ньому від 35 до 55 відсотків. А ще є чорний гіркий шоколад – 65-80% какао.  Такий шоколад  дуже підходить до розповіді про негаразди у коханні. Є і книга відповідна - “Шоколад із чилі”  польської письменниці  Йоганни  Ягелло.
  Іноді  падають на плечі несподівані  життєві труднощі, ніби тебе життя випробовує на міцність. Або ти випробовуєш на міцність кохання, як головна героїня книги  учениця мистецького ліцею Лінка Барська. Її кохання як гіркий шоколад : і солодко-ніжне , і пекучо-гірке водночас. Але тим і цікаве. Воно не мусить завжди нагадувати молочний шоколад. Читаємо, їмо чорний шоколад і трохи сумуємо.
День четвертий, 9 липня.
Щоб поліпшити дещо  мінорний настрій дня минулого, розкриваємо книгу нашого улюбленця Мирослава Дочинця   «Хліб і шоколад». Книга про велике кохання двох, яке не припиняється і в потойбіччі.  Як завжди,   Дочинець  чомусь вчить. Цього разу нас, жінок, вмінню  «створювати» своїх коханих чоловіків.  Уявляєте, як це цікаво?  А шоколад до цієї книги підходить білий – повноцінний представник шоколадної імперії. Він дійсно дуже білий, бо до нього додається сухе молоко і відсутнє какао терте. Він  по-особливому ніжний і жіночний.