вівторок, 17 жовтня 2017 р.

Нобелівську премію з літератури отримав Кадзуо Ісігуро.

Нобелівську премію з літератури присудили британському письменнику японського походження Кадзуо Ісігуро.












Цей автор "у романах великої емоційної сили показує прірву, яка ховається під нашим ілюзорним відчуттям зв'язку зі світом", сказано в повідомленні Шведської академії.
Пан Ісігуро отримає нагороду - золоту медаль і диплом - на урочистій церемонії в грудні. А наступного дня на його рахунок надійде грошова складова премії.
Цього року вона зросла і складає 1,12 млн доларів.
Переможця обрали з короткого списку із п'яти претендентів, імена яких тримають в секреті. Переліки номінантів відкривають для публіки лише через 50 років після вручення.
Кадзуо Ісугуро народився у 1959 році в Нагасакі, але невдовзі його родина емігрувала до Британії, де батько працював океанографом.
Перший роман Ісігуро, "Там, де в серпанку пагорби", вийшов у 1982 році. Загалом Ісігуро написав вісім книжок, які перекладені сорока мовами.
Однім із найвідоміших творів є "Залишок дня" (1989), що отримав Букерівську премію.
За цією книжкою було знято однойменний фільм із Ентоні Хопкінсом та Еммою Томпсон у головних ролях.
Критики тоді відзначали, що японець написав "один із найбільш британських" романів XX століття.
Остання книжка Ісігуро, "Не відпускай мене", була перекладена українською мовою і вийшла друком минулого року.

середа, 11 жовтня 2017 р.

Відома і невідома історія мого міста.

До Дня міста, Дня Українського козацтва та Дня захисника України працівники бібліотеки організували і провели цикл заходів "Відома і невідома історія мого міста". Для тих , хто захоплюється історією своєї держави, для постійних відвідувачів та гостей читального залу оформлено книжково-ілюстративну виставку "Де козак,там і слава!", яка присвячена найбільш яскравим постатям Війська Запорозького ,їх державній діяльності.

На абонементі була оформлена виставка-подорож "Квітуй, мій крає...", з якої можна дізнатися про історію козацтва, познайомитися із Запоріжжям літературним, описаним у творах П.Ребра, Г.Лютого, С.Авдієнка, К.Сушка.

Читальний зал перетворився на ігровий майданчик, коли проводився спрінт-конкурс на кращого знавця фактологічного матеріалу про наше місто.
Молодші читачі теж не залишилися без уваги -  протягом тижня вони брали участь в акції "Рідне місто очима дітей". Діти малювали фарбами вулиці, парки міста, козаків.

Щоб привітати воїнів, захисників України діти малювали листівки для них, які будуть передані волонтерами на фронт.





Тож зі святом Вас, дорогі наші містяни, дорогі наші захисники України.
Слава Україні! Героям слава!

вівторок, 10 жовтня 2017 р.

БІБЛІОFEST

Вихідними на пл. Маяковського відбувся бібліофест. Це найголовніший книжковий фестиваль у нашому місті.
Фестиваль присвятили до Дня бібліотек, який відзначають 30 вересня.
Бібліотека теж взяла участь у фестивалі, а саме в локації "ЧИ-Тайм". Працівники підготували яскраву  виставку раритетних книг "Подих часу: книги яким за 100", а також виставку книг  " Книги, які змінюють свідомість". Для підтримки творчого духу  привітати рідну бібліотеку прийшли її волонтери - пані Людмила Гармаш , поетеса-аматорка, майстриня, яка підготувала виставку своїх творів та ляльок-мотанок. А також Романенко Дар'я, студентка Дніпропетровського коледжу культури та мистецтв. Дар'я полюбляє класику . Тож привітати улюблену бібліотеку вирішила, прочитавши уривок з твору Лесі Українки. 
Хай процвітають бібліотеки!







вівторок, 19 вересня 2017 р.




30 вересня з 14.00 до 17.00
площа Маяковського
Департамент культури і туризму
Запорізької міської ради
Централізована бібліотечна система для дорослих
з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек запрошують на

                   БІБЛІОФЕСТ
У програмі:
  • Виставки та прем’єри книг, зустрічі з поетами, письменниками і журналістами рідного краю, цікава та корисна краєзнавча інформація, презентація періодичних видань
  •   Голосні читання, буккросинг, книжкові акції, книжкові гадання
  •  Розважальні заходи, майстер-класи та виставки творчих робіт
  •   Конкурси, вікторини та веселі розваги
  •  Спортивна зона «Територія здоров’я»
  • Презентація бібліотечних проектів та інтерактивні голосування
  • Етноконсультації від народних майстринь по створенню оберегів та вишивці
  •  Екобібліотека
  •  Селфі та фото з улюбленою книгою у фотозоні
  • Інтернет-зона, новітні технології у роботі бібліотек
  • Цікаве та змістовне дозвілля для всієї сімї.




пʼятниця, 25 серпня 2017 р.

Хай квітне моя Україна!


     І знову бібліотека зустрічає своїх улюблених читачів та відпочиваючих у парку по вулиці Бочарова.
     День Незалежності України. Це гарний привід, аби дізнатися щось цікаве про нашу Батьківщину. Навіть якщо здається, що читачі вже знають абсолютно все про нашу країну, бібліотекарі переконані, що на виставці «Хай квітне моя Україна» відпочиваючі зможуть знайти книжку, яка їх вразить.
     Звичайно, ми знаємо деякі факти з історії України, намагаємося стежити за сучасним політичним життям. можемо назвати кілька цікавих міст, які хотіли б колись відвідати. Проте ми переконані, що про країну, в якій народився та живеш, дуже важливо знати якомога більше. Тому до уваги відпочиваючих у парку бібліотека підготувала низку заходів з теми.
     Для того, щоб перевірити, як населення знає історію своєї країни, працівники провели ерудит-вікторину «Я і Україна». За правильні відповіді учасники отримали призи з сюрпризом.
     Приємною несподіванкою для відвідувачів парку стала інтерактивна виставка ляльок-мотанок пані Людмили Гармаш «Ця дивовижна лялька-мотанка».
     Працівники бібліотеки підготували й запропонували присутнім бібліографічний бієнале (памятки, закладки) «Символи національної єдності».
     І на завершення заходу на бібліомайданчику урочисто лунали пісні та вірші про Україну у виконанні присутніх.





   

вівторок, 1 серпня 2017 р.

Проект "Культура і мистецтво назустріч людям"



     І знову бібліотекарі Шевченківського р-ну радо вітають відпочивальників на бібліомайданчику в парку по вул. Бочарова. На цьому «Біблоострові» є можливість познайомитись з захоплюючими книжками. Також присутніх чекають сюрпризи від бібліотекарів, літературні подорожі, ігри, конкурси, вікторини та розваги.
      Якщо ви бажаєте розкрити свої інтелектуальні здібності та поповнити багаж знань – ми чекаємо Вас на бібліомайданчику щочетверга з 18.00 до 19.00 години.



середа, 26 липня 2017 р.

15 сучасних українських книжок, які стали культовими.

1. Юрій Андрухович. «Рекреації» (1992)
Доказ того, що нова література в Україні почалася не з книжки, а з журнальної публікації. Перший номер журналу «Сучасність» за січень 1992 року, де надрукували «Рекреації» – перший зразок великої прози Юрія Андруховича (до того відомий як поет, автор циклу «армійських» оповідань та учасник поетичної групи «Бу-Ба-Бу») швидко став бібліографічною рідкістю.
Його крали з бібліотек, з нього робили ксерокопії на рідкісних тоді копіювальних машинах.
Історія про друзів-поетів, котрі їдуть на мистецький фестиваль у карпатську глибинку, де пиячать, матюкаються й взагалі поводяться не так, як прийнято в порядному товаристві, набула культового статусу. Але публікація образила кращі почуття спонсорів із діаспори.
Шалений успіх «Рекреацій» в культурному середовищі став одночасно початком кінця успіху «Сучасності» в Україні – журнал поступово втрачав фінансування.
Книгою роман Андруховича разом із не менш скандальною «Московіадою» побачив світ 1997 року.

2. «Улюблені вірші». Під редакцією Івана Малковича (1994)
І хай не здивує та не збентежить нікого згадана в переліку дитяча книжка. Зібравши кращі українські вірші для дітей та переспівавши українською кращі іноземні, ще й подбавши про якісні, тепер уже – еталонні ілюстрації, поет та видавець Іван Малкович відразу завербував на бік українського слова найвдячнішу та найперспективнішу аудиторію – дитячу.
Книжка перетворилася на проект: до неї додавалися спершу – аудіокасета, потім – CD, де вірші звучать у виконанні Богдана Бенюка.
Згодом було «Міні-диво», книжечки за 1 гривню. Сьогодні є «Улюблені вірші-2», куди додаються твори сучасних авторів. Без цієї збірки важко уявити нині навіть питомо російськомовну родину.

3. Оксана Забужко. «Польові дослідження з українського сексу» (1996)   
Перший прозовий твір поетеси й філософа Оксани Забужко, розділи якого друкувалися в газеті «На екранах України». Книжка кишенькового формату зі словом «секс» у назві насправді не переспів «Кама-сутри», а навпаки – про відсутність її, як і традиційного сексу, в житті освіченої українки.
Великий, безперервний, майже на двісті сторінок, монолог жінки починається як спогади про невдалі стосунки поетеси й художника, а завершується невтішним діагнозом: всі українські чоловіки – інфантильні, ні на що не здатні соціопати та моральні деграданти.
Роман перевидавався десять разів, став не лише візиткою авторки, а й своєрідним маніфестом жіночого визвольного руху в Україні.

4. Олесь Уляненко. «Сталінка» (1996)
Знову журнальна публікація, знову – «Сучасність», котра вже втрачає позиції. Але автору, Олесеві Уляненку, через неможливість дати повноцінну присуджують спеціально для нього придуману Малу Шевченківську премію.
Його підтримував Павло Загребельний, класик і єдиний з радянських авторів, кого успішно видають після 1991-го.
Уляненко описує похмурий світ психіатричної лікарні, по суті – тюрми, та коли тікаєш звідти на волю, різниці жодної не бачиш.

5. Андрій Курков. «Пікнік на льоду» (1997)
Перша публікація – під назвою «Смерть чужого». Герой, безробітний журналіст, пише некрологи на живих людей, після чого вони помирають. Водночас банкрутіє київський зоопарк, і наш герой бере собі під опіку пінгвіна Мишка.
Суміш криміналу, чорного гумору та естетики абсурду, помножена на наполегливість автора, робить цей, не дебютний роман, найвідомішою книгою Куркова на Заході.
Згодом він стає найбільш перекладеним у Європі авторів із колишнього СРСР.
В Україні Куркова через невизначеність та незаповненість жанрових сегментів помилково називають «детективістом».

6. Юрій Покальчук. «Те, що на споді» (1999)
Збірка оповідань на заборонену в СРСР тематику, від подвигу героїв Крут то проблем самотності в великому місті. Об`єднує їх, як зазначено в анотації, густа еротика.
На відміну від своєї землячки Забужко, вроджений волиняк, поліглот, людина з багатою біографією та фанат рок-музики Юрій Покальчук не рефлексує.
У нього все просто й ясно: хто, кого, де, як. Автор доводить натуралізм до небаченої раніше межі, декларуючи в такий спосіб свободу особистості.
У богемних колах текст розходиться на цитати, а новотвори «стрижень» та «підштанці» йдуть у мистецький народ.

7. Лесь Подерв`янський. «Герой нашого часу» (2000)
П`єси Подерв`янського – найцитованіші в колах утаємничених і до виходу їх у вигляді книги. Тепер можна цитувати не з пам`яті, а з писаного. До того ж ненормативна лексика без крапочок.
А саме вона, вжита всякий раз влучно, як характеристика не лише персонажа, а й середовища та доби, стає фішкою драматичних творів. Котрі насправді виконані в манері театру абсурду Ежена Іонеско.
Цього, як і перенесення моделей античного театру на радянську й пострадянську реальність, не всякий помічає.

8. Любко Дереш. «Культ» (2002)
Перший український молодий талант – на момент публікації автору виповнилося 17 років, отже, писаний дебютний роман у 16-дцять. Сам Дереш називає свій дебют у літературі близьким до жанру «фентезі», але там більше стилізованого горору.
Помітні впливи Говарда Лавкрафта і Стівена Кінга. Роман про дорослішання, та герої – старші віком за автора.
Твір, як і автор, стають модними, згодом наступні романи Дереша рекламуватимуть на бордах у метро

9. Марія Матіос. «Солодка Даруся» (2004)
Поки єдиний випадок, коли найвищою державної нагородою – Національною Шевченківською премією – відзначений роман, справді популярний серед читачів.
Підзаголовок – «Драма на три життя», і авторка пропонує справжню, оголену, безжальну драму. Час дії – підрадянський. Місце дії – буковинське село.
Головну героїню, душевно хвору Дарусю, постійно мучить головний біль. Її бояться люди, і причини треба шукати в дитинстві та юності героїні, які припали на період Другої світової.
Над скаліченими більшовиками долями плачуть, не соромлячись, усі читачі, точніше – читачки.

10. Люко Дашвар. «Село не люди» (2007)
Перша книга журналіста й кінодраматурга Ірини Чернової, яка взяла собі псевдонім Люко Дашвар. Це – традиції народного роману, написаного до того ж невибагливою, без філологічних кучерів мовою.
Головна героїня роману Катерина — молоде дівча, яке своїм коханням наразилося на сільський самосуд, від чого була змушена втекти до міста.
Там її принижують, гвалтують, і врешті дівчина повертається в село, щоб стати місцевою відункою. Дашвар – золота жила для видавця, дебютний роман розійшовся тиражем у 40 тисяч, кожен наступний тримає планку.
Естетська публіка переконана: купуючи цю та інші книги, українські читачі втрачають смак та деградують. Читачі не звертають на естетів увагу.

11. Василь Шкляр. «Чорний ворон» (2009)
Найтиражніший роман за весь час Незалежності. Цьому сприяв скандал – звинувачення автора в антисемітизмі та ксенофобії. Причому – через півтора року після першого виходу відразу в двох видавництвах.
Роман про героїв Холодноярського повстання звинувачує одіозний міністр освіти Дмитро Табачник, записний українофоб та неприхований прихильник «русского мира». «Чорного ворона» номінують на Шевченківську премію – Шкляр відмовляється, поки Табачник на посаді.
Народна популярність зашкалює. Роман читають ті, хто ніколи раніше не читав українською.
Роман відтворює одну із сторінок української історії — боротьбу українських повстанців проти радянської влади у 1920-хроках.
В його основу покладено історичні документи, зокрема, з розсекречених архівів КДБ. Робота над романом тривала майже 13 років.

12. Сергій Жадан. «Ворошиловград» (2010)
Етапний роман автора, котрий на момент його написання вже сам по собі формував порядок денний в українському літературно-мистецькому житті.
Нібито банальна, звичайна історія про віджату бензоклонку, перетворюється на детально виписану історію звичаїв пострадянської України.
В якійсь момент уже не має значення, де відбувається дія – на Сході чи на Заході. Бо, виявляється, в кожного з нас свій маленький Ворошиловград.
Книга року ВВС цей роман Жадана визнає кращим за десять років існування конкурсу.
У анотації видавництва сказано, що роман «Ворошиловград» — твір жорсткий, меланхолійний та реалістичний.
“Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам’ять. І все, що ти можеш їм протиставити – це свою любов і свою ненависть. Ну, і свої кримінальні навички. Історії українського рейдерства присвячується”.

13. Ліна Костенко. «Записки українського самашедшего» (2010)
Перший прозовий твір живого класика української поезії та взагалі – перша книга, написана нею за двадцять років. Працюючи над романом довго, Костенко від імені 35-річного програміста (хоча правильно називати героя системним адміністратором) показує життя українського суспільства від часів Кучми до «помаранчевої революції».
Рефлексії авторки сприймаються не всіма, роман критикують частіше, ніж хвалять, при цьому за два місяці розходиться 80 тисяч примірників і чи не вперше україномовного автора «піратять».
У романі описується період президентства Леоніда Кучми та Помаранчева революція. Головний герой роману, 35-річний програміст за освітою, який, проте займається обслуговуванням комп’ютерів, а не програмуванням.
Познайомився зі своєю майбутньою дружиною ще під час Революції на граніті. Його батько — відомий перекладач, шістдесятник, що має нову молоду дружину та дуже інтровертованого сина, який фігурує під прізвиськом Тінейджер.
Дружина головного героя — філолог, дослідник Гоголя. Син навчається в школі й товаришує з сусідом Борькою, сином «нового українця». Головний герой веде так звані «Записки», занотовуючи всі катастрофи, замахи, вбивства (наприклад, цинічне вбивство польською поліцією українця Сергія Кудрі) і скандали, про які дізнається з новин.

14. Юрій Винничук. «Танго смерті» (2012)
Один із найпродуктивніших українських письменників написав, як водиться, дуже львівський роман, як і решта його прозових творів. Проте «Танго смерті» з`явилося дуже вчасно: українців накрила хвиля цікавості до власної історії.
А в книзі – історія чотирьох героїв, українця, поляка, німця та єврея, яка поступово перетворюється на сімейну сагу та водночас – на белетризовану історію України ХХ століття.
Фірмова суміш жанрів: авантюрного, любовного, історичного та позажанрового, модерного романів лише додала популярності.

15. Євген Положій. «Іловайськ» (2015)
Твір не документальний. Автор, професійний журналіст, не воював у АТО. Зібравши розповіді тих воїнів, котрі вижили в трагічному Іловайському котлі, котрий вважається початком прямої російської агресії в Україну.
Положій спершу створив на основі кожної окреме оповідання, а потім звів їх докупи, об`єднавши, зшивши невидимими міцними нитками. Ветерани АТО в чесності й реальності описаних автором подій сумнівів не мають.